Somerville Reviews

Good game, but had the lazy "Dantes Inferno" repetitive ending disease. Like the developers ran outta gas.

great story, mechanics are simple but fun, nothing really too frustrating. Hopefully they release more games like this!

buggy, but awesome art style and story

Was told by my boss to play this for reference gathering. Came in expecting a short playthrough, just to check out the art style and move on. I was mistaken. Ninety minutes in and it’s actually good Feels like INSIDE, but with more persistent and clear mechanics. The art style is top notch. Now I understand why my art lead keeps using it as a reference

Game was promising at the beginning, reminding me of INSIDE: same type of game, story telling, etc; I'm not gonna compare them tho as that wouldn't be fair. The visuals are nice but that's all. The game is a walking simulator where your character is painfully slow. Puzzles are empty and not fun at all, if they can be called puzzles: just find the orange thing to interact and that's mostly it. The story suddenly becomes a bad mess without any sense and no character build up at all. Last 1h I was hoping the game would end, as you only walk pressing a button for a long time and the story swifted so much I lost any interest for the game. I was very excited at the beginning as it brought me nice memories of INSIDE, but it quickly became boring. I just kept going hoping it to improve while actually it suddenly finished leaving me with so many questions. Luckily I bought it in offer for 6€. I wouldn't pay even that. Anything, actually, as it felt like a waste of time. If you like this type of game maybe grab it in offer but that's all.

Really loved the story and the art. The game mechanics were a little rough, but I still enjoyed it as a movie or graphic novel but animated.

I haven't finished Somerville yet (I will, it's short), but it's already clearly a cut below Limbo, Inside, Planet of Lana, and Cocoon. There are so many little irritating elements, which is hard to overlook in a game with such an elegant design. You move, interact with items, and activate this alien power. For starters, the perspective does the design no favors. I feel like I'm constantly stumbling into walls or squinting at the screen to find out what is interactive. If you're going to be more complicated than 2D sidescroller, it has to work. Secondly, while I understand the characters are silent, there are some serious narrative missteps. In the intro, the toddler is crying and the father just sleeps through it. Huh? When the dad "dies" (in the intro, not a spoiler), the wife barely reacts. When the dad wakes to find his wife and child missing, he doesn't emote in any way shape or form. The body language is wrong. Instead of being sneaky or terrified or looking around with anxiety and fear, the dad just strolls like he's in the woods on a weekend. His dog follows him, but he never issues a "come on boy" or seems to care. You're frequently separated from your dog and he doesn't care at all. Whatever, Fido is gone. The dog seems to serve no purpose. He isn't involved in puzzles and as noted, the character...doesn't seem to care. I spend more time confused about whether I'm supposed to help the dog or not. I love these games and play everything remotely like them. But, Somerville is just vaguely infuriating and it isn't fun. I bought it for under $5, so it's not like I'm out a bunch, but I would pass on this one.

This was beautiful—and that’s about it The story felt boring and weird. It’s hard to understand what’s really going on, even by the end The puzzles are boring and feel a bit pointless This should be a neutral review, but Steam doesn’t allow that

Fact: If you played and liked Inside, and if you liked inside for a) the sense of mystery created by lack of any specific dialogue b) the lo-fi graphics c) sci-fi stories, then you should definitely get this game. I sat on the fence for a long, long time as I saw mixed reviews. But if the above is true you won't regret it.

Сценарії зіткнення людства та іншопланетян як частина жанру наукової фантастики — не нове, а тому багатосторонньо досліджене явище. Десятиліттями ми не тільки ставили під сумнів власну всесвітню самотність, а й ішли на крок далі, розмірковуючи про ймовірні відмінності від інших галактичних цивілізацій із погляду цінностей, цілей, бажань. Чи осягнули б іншопланетяни людське сприйняття добра і зла, дружби й кохання, вірності та зради? Або керувалися би власним і незбагненним для нас “компасом” цінностей, пріоритетів, емоцій? 🗣️💬 Такі філософські розмисли й породжені з них фільми, книги та, звісно, ігри, спираються на спільний фундаментальний аспект: [b]комунікацію[/b]. Або ж її відсутність. Проєкти, де немає елемента “цивілізованого” обміну думками з прибульцями, часто є стратегіями чи бойовиками, що висвітлюють героїчний спротив людської цивілізації загарбникам із далеких зірок — чи занурюють гравців у роль жертви. З проєктами, що так чи інакше заграють із концепцією комунікації, все цікавіше: зазвичай у подібних іграх відсутній чи мінімізований [b]“мовний бар’єр”[/b] як чинник. Ми підсвідомо ігноруємо анатомічні, культурні й мисленнєві відмінності з іншопланетними расами, списуючи все на просунуті технології перекладу: інакше як би умовний командор Шепард міг жартувати з Ґаррусом, обмінюватися екзистенційними думками з Тейном чи фліртувати з Ліарою? 👽 [h3][i]Somerville[/i] разюче відрізняється від багатьох ігор про контакт людства з прибульцями передусім тому, що не лише занурює в роздуми щодо вищезгаданого “мовного бар’єра”, а й дає гравцеві інструменти для його подолання.[/h3] Такий виклик є водночас інтуїтивним і підкреслено складним (як і, власне, потенційний сценарій пошуку спільної мови з іншопланетянами). Крім того, він досить специфічно й на диво ефективно доповнений [b]повною відсутністю діалогів[/b] у грі — навіть взаємодія з іншими людьми та членами родини є невербальною 🤫 Треба визнати, що [i]Somerville[/i] досить вибаглива до гравців. А тому багато хто залишить гру в стані розгубленості чи без емоційного катарсису, хтось осягне гру лише через призму посібників із поясненнями, і лише незначний відсоток самотужки по-справжньому розшифрує її суть. [i]Somerville[/i] має [b]кілька кінцівок[/b], але є одне але. На відміну від численних інших ігор із сюжетною розгалуженістю, доля протагоніста залежатиме зовсім не від прийнятих упродовж проходження рішень. Гра передусім розраховує на нашу чуйність, емоційний інтелект і спостережливість, підкидаючи з десяток ситуацій, які завуальовано натякатимуть уважним гравцям на способи комунікації з чужорідними життєвими формами — а головне, на розшифрування їхніх повідомлень. Усією своєю сутністю [i]Somerville[/i] спонукає відчувати, зчитувати неочевидні знаки, довіряти інтуїції та будувати здогадки, спираючись на обмежений контекст 🧠 [hr][/hr] 📜 Проєкту добре вдається працювати на контрастах між масштабністю теми та інтимністю, приземленістю нашої перспективи. Фокус тут здебільшого спрямований на побутові сцени та особисту подорож протагоніста, радше ніж на аналіз глобальних наслідків вторгнення прибульців. І нехай наша роль у цій історії все ж є визначальною, [i]Somerville[/i] успішно тримає напругу саме на індивідуальному, “сімейному” рівні: без патетичного героїзму, а через призму світогляду простої людини, що в критичних обставинах приймає рішення діяти. 🖼️ З [b]візуального погляду[/b] це досить лаконічний, але беззаперечно стильний проєкт: баланс кольорів приємний і виважений, а кожен елемент на екрані працює на користь сукупного сюжету. Композиція кадрів у [i]Somerville[/i] по-справжньому кінематографічна, і нехай не всі сприйматимуть цю гру “симулятор скриншотів”, дивитися на неї об’єктивно приємно. ⚙️ Технічний стан проєкту від [i]Jumpship[/i] притомний: я не зіштовхнувся з жодним критичним багом, хоча ледь помітна мілісекундна затримка відгуку в керуванні тут присутня, а [b]ігролад за відчуттями дещо “дерев’яний”, інертний і сповільнений.[/b] Очевидно, що наративна глибина та візуальна поетичність тут є пріоритетами, проте навіть у подібних медитативних і не надто поспішних проєктах керування відіграє значущу роль. 🐶 А от що в [i]Somerville[/i] виявилось абсолютно обурливим, так це [b]неможливість погладити нашого собаку![/b] Так, технічно, його [url=https://kotaku.com/somerville-xbox-game-pass-ps5-release-pet-the-dog-1849796741]може обійняти наша дитина в пролозі[/url]: проте протагоніст, якого вірний пес супроводжуватиме через вогонь, воду та сплюндровану галактичними променями смерті Британію, так і не дасть хорошому хлопчику (чи дівчинці?) ніжності, на яку той заслуговує. Неприйнятно! Попри відсутність у грі діалогів, наявність української локалізації стала приємним бонусом і одним із чинників, що вплинули на рішення її придбати. З нетерпінням очікуватиму на підтримку рідної мови й у майбутньому 💙💛 [hr][/hr] 🛸 Кажуть, перший млинець завжди нанівець: але так схарактеризувати дебютний проєкт студії [i]Jumpship[/i] було б несправедливо. [i]Somerville[/i] недосконала, але фактурна, приваблива і щемливо щира гра з виразним характером — якій зовсім трохи бракує ігроладного й наративного “полірування”, щоб повноцінно розкритися. Візуальна естетика, гнучкість у використанні спеціальних можливостей для проходження головоломок, атмосфера, насичена сумішшю гіркого відчаю й містичного зачудування іншопланетними технологіями, для мене переважили незначну наративну “пожмаканість” і потребу чухаючи голову шукати пояснення сюжету після завершення гри. Найближча аналогія до [i]Somerville[/i], яка спадає на думку — культові трилери Фінчера чи Пон Джунхо з заплутаною, неоднозначною й часом відкритою кінцівкою. Ти чудово провів кілька годин, насолоджуючись феноменальною роботою з камерою, блискучою акторською грою та глибиною історії, але... не зрозумів фільм до кінця. Тому відкриваєш YouTube і пишеш у пошуку: “НАЗВА ФІЛЬМУ ENDING EXPLAINED”. [h3][i]Somerville[/i] простіше відчути, ніж зрозуміти: вона не дає чітких відповідей, лише натяки на те, як їх шукати.[/h3] І якщо дозволити собі наосліп торкнутися чогось незбагненного, прийнявши загадкову природу гри й покладаючись на інтуїцію, хтозна — можливо цей проєкт відкриється глибше, ніж може здатися спочатку?